1. Власна назва, що позначає божество, яке уособлює бідність, злидні або нестатки; у міфології та фольклорі — персоніфікація бідності.
2. Застаріле або книжне позначення бідності, злиднів, убогості як абстрактного поняття або стану.
вбожество
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бо нiхто з нас насправдi не творить, панi й панове, — всi ми пам’ятаємо приклад на творче мислення зi шкiльного пiдручника психологiї — русалка, напiвжiнка‑напiвриба, — яке вбожество, коли вдуматися, яка рiзницька фантазiя — кусень звiдтам, кусень звiдтам, злiпили докупи — й запишалися: куди ж пак, творцi! А ex nihilo — не пробували?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
— Мені важко… лихая, люди недобр і, вбожество гіркеє… мені важко! — А якби я із тобою журилася?
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |