Значення
- (Екологія) –
Властивість або стан об’єкта, системи чи ресурсу, який після пошкодження, виснаження чи руйнування може бути відновлений лише з великими труднощами, протягом тривалого часу або зі значними витратами.
- (Екологія) –
У технічних та екологічних науках — характеристика природних ресурсів (наприклад, деяких корисних копалин, ґрунтів, екосистем), які мають надзвичайно повільні темпи природного відтворення порівняно зі швидкістю їх споживання людиною.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. важковідновність, р. важковідновності, д. важковідновності, з. важковідновність, о. важковідновністю, м. важковідновності, к. важковідновносте