важкість

1. Абстрактний іменник, утворений від прикметника “важкий”, що означає наявність ваги, властивість бути важким; те саме, що вага (у фізичному сенсі).

2. Властивість того, що є важким, тяжким, складним для виконання, розуміння або перенесення; труднощі, тягар (у переносному сенсі).

3. Фізична величина, що характеризує силу тяжіння; те саме, що сила тяжіння.

Приклади вживання

Приклад 1:
Навчишся надать блискавичність думкам І рішенням важкість каміння. Піти чи послати і стать сам на сам З своїм невблаганним сумлінням.
— Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |