вавилон

1. Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр, відомий своїми архітектурними пам’ятками (зокрема, Вавилонською вежею та висячими садами).

2. У переносному значенні — галасливе, багатолюдне місце, де зосереджено представників різних народів, мов і культур; символ сутолоки, сум’яття та розмаїття.

3. У християнській традиції (з великої літери) — символ гріховного світу, ворожої Богові цивілізації або безбожної влади, часто протиставляється Єрусалиму як місту Божому.

Приклади:

Приклад 1:
І, як гірко зауважує літописець: “Паде, паде Україна тогобічна, козацько-руська з багатьма міцними містами й селами, як отой стародавній град Вавилон, і що через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе звоювали”. Юрій обрав своїм осідком Немирів.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
Уперше Вавилон згадується в легенді про Саргона Древнього та в документах III династії Ура. Впродовж тривалого часу він нічим не виділявся серед довколишніх месопотамських міст, однак, будучи розташованим на перехрещенні прадавніх караванних шляхів, швидко збагачувався на посередницькій торгівлі.
— Невідомий автор

Приклад 3:
На авансцену близькосхідної історії Вавилон піднявся у XVIIIст. до н. е. завдяки сприятливій міжнародній обстановці та грамотній багатоходовій політичній комбінації шостого царя І Вавилонської династії Хаммурапі, якого у Старому Заповіті названо Амрафелом.
— Невідомий автор