Словник Української Мови
Буква
1. Велика група людей, які об’єдналися для спільної справи, праці, походу або з інших причин; юрба, гурт, компанія.
2. Загони запорозьких козаків, що формувалися для походів, промислів (рибальських, соляних тощо) або іншої спільної діяльності.
3. Розмовна назва великої, неорганізованої групи дітей або підлітків.
Приклад 1:
Ось до мене в гості приїжджає весела ватага з Клубу творчої молоді на чолі з Аллою Горською, і ми йдемо в поблизький ліс — сміх, анекдоти, пісні (до речі, на другий день адміністрація Будинку зробила мені зауваження: не можна приймати заразом такої великої кількости гостей. Та ще й яких!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I криклива пишнота, і вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних ночах, і хітливі безсоромні очі, і млява, знесилена постава — нагадували швидше фігуру знудженої повії, ніж мужнього ватага Посполитої речі. Попліч Потоцького справа сидить польний гетьман Лянц-коронський; він, навпаки, одягнений в звичайну бойову одіж; обличчя йому повне достойності й поваги; в очах, синіх, великих, світиться розум.
— Невідомий автор
Приклад 3:
А ворожі ядра налітали частіше, лягали густіше, руйнуючи все надокола, шматуючи біле тіло козаче… VII Під кам’яним склепінням на греблі, саме під яловим спуском, що мався на повідь, була порожня місцина, яка льохом тяглась і під млин; з цих льохів було вийстя одно під лотока-ми, і в них засіла Вернидубова ватага з десяти левенців, запеклих і завзятих у січі, і з тридцяти охочих, ще не скурених димом. Усі вони, зігнувшись, навколішках чи майже лежачи, тислись під темним склепінням у печері; тільки через вийстя досягав туди неповним променем світ, та й те на тепер було завалено каменем.
— Невідомий автор