варячи

[ʋɑrjɑt͡ʃɪ] Дієприслівник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) Належати до варягів — давньоскандинавських воїнів-купців, які в IX–XI ст. здійснювали походи на територію сучасної України, брали участь у торгових та військових операціях, а також служили у княжих дружинах.

  2. (Лінгвістика) –

    (перен., рідк.) Поводитися нахабно, свавільно, на манер завойовника або чужинця, який нехтує місцевими звичаями та порядками.

Більше записів