варячи
[ʋɑrjɑt͡ʃɪ] Дієприслівник
Буква:В
Значення
- (Історія) –
(іст.) Належати до варягів — давньоскандинавських воїнів-купців, які в IX–XI ст. здійснювали походи на територію сучасної України, брали участь у торгових та військових операціях, а також служили у княжих дружинах.
- (Лінгвістика) –
(перен., рідк.) Поводитися нахабно, свавільно, на манер завойовника або чужинця, який нехтує місцевими звичаями та порядками.