1. Військовослужбовець, який несе варту (охорону, сторожу) або призначений для цього; сторож, охоронець.
2. (як власна назва) Назва одного з козаків у картині Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, що зображений з люлькою в руках.
вартовий
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Кілька типів з оленячими і бичачими рогами на головах, підтанцьовуючи, виносять на середину кімнати священний повстяний килимок (у нас об такі ноги витирають), а перед ним, разом із фінальними екстазами співу («золотої германійської брами дай нам пропливти великим рибою»), задля суцільного захвату виставляють погруддя: золочена бронза в дещо збільшених ПЕРВЕРЗІЯ ЗО пропорціях (щодо природних, ясна річ), і я розумію так, що то їхнє божество, божище, божисько, — ліпше сказати, якийсь чи то пітекантроп, чи будда, чи німецький філософ- матеріяліст, він же Сторож Германійської Брами, або ж Еґір, Ґрунґнір і Фафнір 1, вартовий заклятого саду… Усі присутні, крім мене, врочисто вклякли перед його божистою з’явою. Коли ж і я забаг опуститися на коліна, то дівчата, всі чотири мої наглядачки, просто не дали мені цього зробити, хапаючи мене звідусіль за все на світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Гроші грошима, бояре боярами, а цар — душа праведна… XVII Мізкує собі ледачий Іванець, ходючи по світлиці, аж ось увійшов вартовий: — Якийсь чоловік має про негайне діло ясновельможного сповістити. Дозволив гетьман позвати перед себе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 3:
Метушився вартовий лiкар: — Ану, хлопцi, дружнiш! А хлопцi й так ледве ходять.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”