варіанта

1. Різновид, модифікація чогось, одна з можливих форм існування, вираження або реалізації чого-небудь (наприклад, тексту, музичного твору, технічного вироби).

2. Окрема редакція, версія або інтерпретація художнього, наукового чи іншого твору, що відрізняється від інших подібних деталями.

3. У математиці, інформатиці: один з можливих варіантів розв’язання задачі, набору даних або стану системи.

4. У лінгвістиці: різновид мовної одиниці (наприклад, фонетичний, морфологічний), що існує поряд з іншими в межах однієї мови.

Приклади:

Приклад 1:
От хтось моргнув уже на втором ходу — дак ето не потому, шо в глаз якато дрянь залетіла, а від того, шо в пропасті открившогося йому форсіруваного варіанта вдрут промількнула коварна ловуш­ ка на 26-му ходу, которої він раньше не замічав, або не придавав їй большого значення. Опитному ігроку даже одного такого намьо­ ка буває достаточно, шоби ізбрать нужне продовження партії, й спустя полчаса оказацця в дєбрях тропіческої красоти, куда не можуть попасти прості смертні — токо опитні й спеціально обу­ чені турісти.
— Невідомий автор

Приклад 2:
): n Еi = Σ K i • Q ij (i = 1, m), і (3) де Ei – ефективність і-го варіанта рішень; Ki – коефіцієнт участі і-го критерію (К = 1, 5); Qij – оцінка за і-тим варіантом рішень, j-го критерію (Qij = 1, 5); m – кількість варіантів рішень; n – кількість критеріїв, за якими оцінюють можливі варіанти. Оцінюючи альтернативи, можна використати методи маржинального аналізу ( коли прирівнюються додаткові прибутки від додаткових затрат).
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Приклад 3:
Економіка та менеджмент праці__________ 126 вибору варіантів рішень, пов’язаних із капітальними вкладеннями, широко використовують наведені витрати: Сі + Ен • Кі = min, (4) де Cі – собівартість робіт; Eн – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень; Кі – капітальні вкладення для кожного варіанта. Ефективність і якість управлінських рішень можна оцінювати також за такими показниками: 1) економічною ефективністю рішень – як відношення результативності реалізації рішень до витрат на досягнення досягнутих рішень; 2) коефіцієнтом економічності реалізації рішень – як відношення нормативних ( планових) витрат на реалізацію рішень до фактичних виробничих витрат; 3) коефіцієнтом своєчасності розроблення рішень – як відношення нормативного ( директивного) терміну підготовки рішень до фактичної тривалості розроблення рішень; 4) коефіцієнтом якості підготовлених у визначений термін і затверджених проектів рішень до загальної кількості рішень, підготовлених підрозділом за звітний період.
— Котляревський Іван, “Енеїда”