Значення
- (Техніка) –
Технологічна операція обробки металів тиском, при якій заготовка пропускається між обертовими валками для надання їй потрібної форми, зменшення перерізу або поліпшення структури матеріалу; прокатка.
- (Сільське господарство) –
У сільському господарстві — прикочування, ущільнення верхнього шару ґрунту спеціальним знаряддям (вальцем) після сівби або для подрібнення грудок перед сівбою.
- (Техніка) –
Розм. Дія за значенням дієслова «вальцювати(ся)»; кочення, перекочування або переміщення ковзним, коченим рухом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вальцювання, р. вальцювання, д. вальцюванню, з. вальцювання, о. вальцюванням, м. вальцюванні, к. вальцювання