1. У хімії: властивість атома утворювати певну кількість хімічних зв’язків з іншими атомами; також — число таких зв’язків, що характеризує здатність елемента до сполуки.
2. У лінгвістиці: здатність слова (особливо дієслова, а також прикметника, іменника) вимагати певного набору обов’язкових зв’язків з іншими словами в реченні для вираження завершеного смислу; синтаксична сполучуваність.