Значення
- (Хімія) –
У хімії: властивість атома утворювати певну кількість хімічних зв’язків з іншими атомами; також — число таких зв’язків, що характеризує здатність елемента до сполуки.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: здатність слова (особливо дієслова, а також прикметника, іменника) вимагати певного набору обов’язкових зв’язків з іншими словами в реченні для вираження завершеного смислу; синтаксична сполучуваність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. валентність, р. валентності, д. валентності, з. валентність, о. валентністю, м. валентності, к. валентносте