Значення
- (Філософія) –
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) Відчувати важкість буття, внутрішню тривогу, безпричинну стурбованість або невиразну тоску, що виникає від усвідомлення власної свободи, відповідальності та випадковості існування в світі.
- (Психологія) –
(переносно, книжн.) Відчувати гнітючий психологічний тягар, душевний дискомфорт або тривогу через якісь обставини, передчуття несприятливого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я ваготію, ти ваготієш, він ваготіє, ми ваготіємо, ви ваготієте, вони ваготіють