Значення
- (Історія) –
У середньовічній Європі — мандрівний студент, школяр або клірик, який переходив від одного університету чи монастиря до іншого, часто створював і виконував віршовані та пісенні твори (переважно сатиричного або побутового змісту) латинською мовою.
- (Література) –
Представник літературного руху XI–XIII століть, автор поезій (часто з елементами вільнодумства та критики суспільства), що належав до переважно бездоганної, мандрівної інтелектуальної спільноти.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вагант, р. ваганта, д. вагантові, з. ваганта, о. вагантом, м. ваганті, к. ваганте