Особа, яка має право узуфрукту, тобто право користування чужою нерухомістю або майном з обов’язком збереження їх цільового призначення та основної цінності, зазвичай протягом певного строку або життя.
узуфруктарій
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |