1. Той, що узгоджує, приводить до відповідності, гармонії або згоди.
2. (У мовознавстві, граматиці) Такий, що виражає граматичну залежність одних слів у реченні від інших, зокрема про зв’язок між підметом і присудком або між іменником та залежним від нього словом (наприклад, про узгоджуючий зв’язок).