узгоджуючий
[uzɦodʒujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Той, що узгоджує, приводить до відповідності, гармонії або згоди.
-
(У мовознавстві, граматиці) Такий, що виражає граматичну залежність одних слів у реченні від інших, зокрема про зв’язок між підметом і присудком або між іменником та залежним від нього словом (наприклад, про узгоджуючий зв’язок).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узгоджуючий, р. узгоджуючого, д. узгоджуючому, з. узгоджуючого, о. узгоджуючим, м. узгоджуючім