Значення
-
Процес або результат встановлення загальних властивостей, закономірностей або понять на основі аналізу окремих фактів, явищ або предметів; підведення під загальне правило.
-
(У логіці) Логічний прийом мислення, що полягає в переході від одиничного, конкретного знання до загального, від менш загального поняття до більш загального.
-
(У науці) Теоретичне положення, що відображає сутнісні, загальні зв’язки та властивості досліджуваних об’єктів або явищ; висновок, що має загальний характер.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. узагальнювання, р. узагальнювання, д. узагальнюванню, з. узагальнювання, о. узагальнюванням, м. узагальнюванні, к. узагальнювання