Значення
-
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) фундаментальна онтологічна характеристика людського буття, що означає постійну спрямованість людини вперед, за межі наявного стану, прагнення до майбутнього, цілі або ідеалу; внутрішній порив, що визначає існування.
-
(у психології) активна, стійка спрямованість особистості на досягнення певної значущої мети або ідеалу; вища форма прагнення, що характеризується силою, наполегливістю та свідомістю.
-
(застаріле або поетичне) рішучий порив, прагнення до чого-небудь; сильне бажання, запал.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. устремління, р. устремління, д. устремлінню, з. устремління, о. устремлінням, м. устремлінні, к. устремління