Значення
-
Властивість або стан бути уставним, тобто закріпленим у статуті, установі чи іншому нормативному документі; відповідність статуту, установчим принципам.
-
У конституційному праві: принцип, за яким державна влада здійснюється на основі та в межах, визначених конституцією (основним законом) та законами; конституційна законність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уставність, р. уставності, д. уставності, з. уставність, о. уставністю, м. уставності, к. уставносте