установлюючий

Який слугує для встановлення, закріплення, визначення чогось; такий, що встановлює.

У філософії та логіці: такий, що містить твердження, стверджує існування чогось (про судження); категоричний.

У лінгвістиці: такий, що виражає констатацію, твердження факту (про модальність вислову).

Приклади:

Відсутні