1. (про людину) Такий, що набув справедливості, став справедливим; виправданий у моральному сенсі.
2. (про явище, дію, стан) Отриманий як справедливість; виправданий, знайшовши свою правду.
усправедливлений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |