Особа, яка має необмежену, абсолютну владу; вседержавець, самодержець.
Історичний титул правителя, що володів усією повнотою влади в державі (найчастіше стосується давньоруських князів або монархів).
усевладник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |