Значення
-
Особа, яка має необмежену, абсолютну владу; вседержавець, самодержець.
-
Історичний титул правителя, що володів усією повнотою влади в державі (найчастіше стосується давньоруських князів або монархів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. усевладник, р. усевладника, д. усевладникові, з. усевладника, о. усевладником, м. усевладникові, к. усевладнику