усеблагий

[usɛblɑɦɪj] Прикметник

Буква:У

Значення

  1. (у релігійному контексті, як епітет Бога) Який має всю повноту добра, абсолютно добрий, всеблаготворний; той, що є джерелом і втіленням усіх благ.

  2. (у високому стилі, про людину або явище) Надзвичайно добрий, милостивий, що несе або виявляє повне, всеосяжне добро.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. усеблагий, р. усеблагого, д. усеблагому, з. усеблагого, о. усеблагим, м. усеблагім

Більше записів