Значення
-
Властивість або якість того, що охоплює всі сторони, аспекти явища, процесу чи особистості; комплексність, всеохопність.
-
У філософській та науковій термінології — принцип розгляду об’єкта чи явища в усіх його зв’язках і проявах, що забезпечує цілісне й глибоке його пізнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. усебічність, р. усебічності, д. усебічності, з. усебічність, о. усебічністю, м. усебічності, к. усебічносте