Властивість або якість того, що охоплює всі сторони, аспекти явища, процесу чи особистості; комплексність, всеохопність.
У філософській та науковій термінології — принцип розгляду об’єкта чи явища в усіх його зв’язках і проявах, що забезпечує цілісне й глибоке його пізнання.