Значення
-
Власна назва окремої ділянки місцевості, що відрізняється від навколишньої території природними межами (наприклад, балкою, лісом, болотом) і має власну історичну або місцеву назву.
-
Загальна назва для будь-якої ділянки місцевості, що чітко виділяється в ландшафті своїми природними особливостями (рельєфом, рослинністю, гідрологією).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. урочище, р. урочища, д. урочищу, з. урочище, о. урочищем, м. урочищі, к. урочище
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘урочище’ походить від давнього дієслова ‘ректи’ (говорити, називати), через форму ‘урочити’ (назвати, визначити). Спочатку воно означало ‘місцевість, що має власну назву’, тобто природну межу, як-от яр або гора, яка виділяється серед навколишньої території. Це слово є спільним для багатьох слов’янських мов: російською — ‘урочище’, білоруською — ‘урочышиэ’, польською — ‘uroczyszcze’ або ‘uroczysko’. Таким чином, урочище — це не просто географічний об’єкт, а місцевість, яку люди виділили та назвали через її особливі природні риси.