уречення

[urɛt͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:У

Значення

  1. (істор.) Обряд надання імені новонародженому в давніх слов’ян, що супроводжувався певними ритуальними діями та заклинаннями.

  2. (застаріле, рідковживане) Назва, найменування, ім’я; процес називання когось або чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. уречення, р. уречення, д. уреченню, з. уречення, о. уреченням, м. уреченні, к. уречення

Більше записів