1. Національна мова Пакистану, одна з офіційних мов Індії, що належить до індоарійської групи індоєвропейської мовної родини; розвинулася в середньовіччя на основі діалектів гінді, з великим запозиченням арабської, перської та тюркської лексики, використовує арабську графіку.
2. Літературна форма гінді, що використовує арабське письмо та багатий шар перської та арабської лексики, історично пов’язана з мусульманською культурою Південної Азії.