урчання

1. Глухий, низький звук, що виникає від коливань повітря в кишечнику під час травлення їжі.

2. Низьке, глухе ричання або гарчання (про звуки, що їх видають великі хижі звірі, наприклад ведмідь).

3. Переносно: приглушений, низький і тривалий звук, що нагадує таке ричання (наприклад, урчання мотора, урчання грому вдалині).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |