Значення
-
(дієприкметник пасивного стану минулого часу від дієслова “уповісти“) Такий, що йому щось було повідомлено, оголошено або відкрито; той, хто отримав певну інформацію чи знання.
-
(у ролі прикметника, заст. або високого стилю) Пов’язаний з одкровенням, божественною істиною, що була відкрита; той, що стосується таємниць віри або має глибоке духовне знання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. уповіданий, р. уповіданого, д. уповіданому, з. уповіданого, о. уповіданим, м. уповіданім, к. уповіданий