упорядкованість

Властивість або стан того, що є упорядкованим; наявність чіткого порядку, системи, організованості.

У математиці, логіці — властивість множини або структури, що характеризується наявністю певного відношення порядку між її елементами.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |