1. (реліг.) Стан вічного спокою душі після смерті; у християнській традиції — припинення земних страждань і знаходження вічного миру в Бозі.
2. (перен., книжн.) Глибокий, нічим не порушуваний спокій; стан повного затишку та безтурботності.
3. (заст.) Дія за значенням дієслова «упокоїти»; заспокоєння, втихомирення.