Значення
-
(реліг.) Стан вічного спокою душі після смерті; у християнській традиції — припинення земних страждань і знаходження вічного миру в Бозі.
-
(перен., книжн.) Глибокий, нічим не порушуваний спокій; стан повного затишку та безтурботності.
-
(заст.) Дія за значенням дієслова «упокоїти»; заспокоєння, втихомирення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упокоєння, р. упокоєння, д. упокоєнню, з. упокоєння, о. упокоєнням, м. упокоєнні, к. упокоєння