упокорений
[upokorɛnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
Який перебуває у стані покори, смирення, повної відданості чи підпорядкування; принижений, приборканий.
-
(у релігійному контексті) Який прийняв волю Божу, змирився з нею; смиренний перед Богом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упокорений, р. упокореного, д. упокореному, з. упокореного, о. упокореним, м. упокоренім