1. Дія за значенням дієслова «упокорити»; набуття покірності, смирення, приниження гордості або придушення опору.
2. (у релігійному контексті) Добровільне підкорення своєї волі Божій завіту; внутрішнє смирення як християнська чеснота.
3. (застаріле або в історичному контексті) Підкорення, приведення до покори, підпорядкування (наприклад, народу, території).