Значення
-
Дія за значенням дієслова «упокорити»; набуття покірності, смирення, приниження гордості або придушення опору.
-
(у релігійному контексті) Добровільне підкорення своєї волі Божій завіту; внутрішнє смирення як християнська чеснота.
-
(застаріле або в історичному контексті) Підкорення, приведення до покори, підпорядкування (наприклад, народу, території).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. упокорення, р. упокорення, д. упокоренню, з. упокорення, о. упокоренням, м. упокоренні, к. упокорення