упізнання

Процес або дія за значенням дієслова “упізнати“; ідентифікація когось або чогось на основі попередніх знань, спогадів або ознак.

Результат такої дії; факт встановлення особи або предмета.

У психології — відтворення, при якому сприйнятий об’єкт сприймається як вже знайомий, раніше пережитий.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |