Значення
-
Процес встановлення норм, стандартів або єдиних вимог до чогось; приведення до певного нормативного стану.
-
У математиці, техніці та інформатиці: процедура перетворення даних, величин або функцій до стандартного, зручного для порівняння чи обробки виду (наприклад, нормалізація вектора, унормовування даних у базах даних).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. унормовування, р. унормовування, д. унормовуванню, з. унормовування, о. унормовуванням, м. унормовуванні, к. унормовування