1. У філософії та логіці — загальне поняття, ідея, що позначає сутність класу однорідних предметів або явищ (наприклад, “дерево”, “добро”, “білість”), яке в різних філософських вченнях тлумачиться по-різному (як реальна сутність, ментальна конструкція, мовний знак тощо).
2. У лінгвістиці (мовознавстві) — типова, закономірна ознака, властивість або явище, спільне для всіх або для переважної більшості мов світу (наприклад, наявність голосних і приголосних звуків, наявність займенників, поділ слів на знаменні та службові).
3. У культурології та антропології — спільні, інваріантні елементи, властиві всім культурам людства незалежно від історичного періоду, географічного розташування чи соціального ладу (наприклад, наявність мови, систем родинних зв’язків, обрядів, моральних норм).