уніфікс

1. У лінгвістиці — морфема, що не має власного значення, але бере участь у словотворенні, зокрема в утворенні абревіатур (наприклад, -о- у слові “радгосп”).

2. У комп’ютерних технологіях — універсальний ідентифікатор або код, що забезпечує унікальність та сумісність даних або компонентів у різних системах.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |