1. Процес перетворення рухомого майна на нерухоме шляхом його постійного з’єднання з землею або будівлею (спорудою), внаслідок чого воно втрачає свої первісні властивості та не може бути відокремлене без пошкодження або суттєвої зміни призначення.
2. У цивільному праві — юридична дія або фактичний стан, за якого об’єкт (річ) вважається складовою частиною нерухомого майна (наприклад, вбудоване або прибудоване обладнання).