1. Літературно-філософська течія у французькій поезії початку XX століття, що виникла в колі поетів групи “Абатство”; проголошувала ідею колективної свідомості, відмову від індивідуалізму та прагнення до відображення у творчості єдиного колективного “душу” людства.
2. Філософсько-етична концепція, що акцентує на першочерговості колективного, спільного початку в людині та суспільстві, протиставляючи його індивідуалізму.