унакладку

1. У спосіб, коли щось (переважно одяг) надівають одне поверх іншого, у кілька шарів; унакіпку, унашарування.

2. У значенні прислівникового виразу “ходити (ходитися) унакладку” — про одяг, який носять, надівши один предмет поверх іншого, або про людину в такому одязі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |