Значення
-
Абстрактний іменник, що означає наявність умислу, свідомого та бажаного наміру вчинити щось, особливо у негативному аспекті; навмисність, предумисленість.
-
У правовій термінології — суб’єктивна сторона правопорушення (злочину), що характеризується свідомим і бажаним спрямуванням волі особи на вчинення протиправного діяння та заподіяння шкідливих наслідків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. умисність, р. умисності, д. умисності, з. умисність, о. умисністю, м. умисності, к. умисносте