1. Абстрактний іменник, що означає наявність умислу, свідомого та бажаного наміру вчинити щось, особливо у негативному аспекті; навмисність, предумисленість.
2. У правовій термінології — суб’єктивна сторона правопорушення (злочину), що характеризується свідомим і бажаним спрямуванням волі особи на вчинення протиправного діяння та заподіяння шкідливих наслідків.