умовність

Значення

1. Усталена норма, правило або звичай, прийняті в певному суспільстві, колективі або сфері діяльності, які регулюють поведінку, спілкування чи творчість, часто без прямого законодавчого закріплення.

2. У мистецтві, літературі та театрі — прийнятий спосіб художнього зображення, що відходить від буквального відтворення дійсності, заснований на домовленості між автором та сприймачем (наприклад, умовність декорацій, хореографії).

3. У логіці, філософії та науці — положення, принцип або визначення, яке приймається за домовленістю як вихідний пункт для побудови теорії чи системи, не потребуючи доказу.

4. Формальна, зовнішня сторона поведінки або взаємин, що дотримується через традицію чи прийняті норми, часто позбавлена глибокого змісту; обрядність.

Правопис та відмінювання