Значення
-
Особа, яка займається умовлянням, переконує когось у чомусь або схиляє до певних дій, дійових угод; той, хто умовляє.
-
(у спеціальному контексті) Представник, посередник або агент, який веде переговори та домовляється про умови угоди, найму тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. умовляльник, р. умовляльника, д. умовляльникові, з. умовляльника, о. умовляльником, м. умовляльникові, к. умовляльнику