улюбленчик

1. Людина (переважно дитина або жінка), яку особливо люблять, якій надають перевагу, виявляють особливу прихильність у порівнянні з іншими.

2. Той, хто користується особливим фавором, прихильністю керівника, начальника, колективу тощо, часто незаслужено.

3. (переносно) Предмет особливої прихильності, улюблена річ.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |