1. Властивість або якість творів мистецтва, архітектури чи літератури, що демонструють надмірно ускладнені, гіпертрофовані риси бароко, доводячи його характерні ознаки (наприклад, динамізм, театральність, витонченість форм) до крайності або до абсурду.
2. У мистецтвознавстві — термін для позначення радикальної, експериментальної художньої манери, що свідомо перебільшує та переосмислює традиційні барокові форми, часто з елементами іронії, гротеску або постмодерністської гри.