уловимість

1. Властивість об’єкта, яка полягає в можливості його виявлення, фіксації або захоплення за допомогою технічних засобів або органів чуття.

2. У техніці, радіолокації та військовій справі — характеристика цілі, що визначає ймовірність її виявлення датчиками (радаром, сонаром, інфрачервоними датчиками тощо) за певних умов.

3. У переносному значенні — можливість помітити, усвідомити або зрозуміти щось малопомітне, абстрактне (наприклад, уловимість відтінків сенсу, уловимість настрою).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |