Значення
-
Властивість або стан, що характеризує використання української мови як основного засобу спілкування, творчості, навчання та інших видів мовленнєвої діяльності окремою особою, групою людей, організацією, соціальним явищем або продуктом культури.
-
Сукупність явищ, фактів, творів, пов’язаних із сферою вжитку української мови, що розглядається як цілісна характеристика певного середовища, періоду, галузі або суспільства в цілому.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. україномовність, р. україномовності, д. україномовності, з. україномовність, о. україномовністю, м. україномовності, к. україномовносте