Значення
-
Властивість або стан організованості, упорядкованості, злагодженості частин у єдине ціле; внутрішня цілісність, системність.
-
У мистецтві (особливо в образотворчому мистецтві, архітектурі, дизайні) — якісна характеристика твору, що відображає гармонійне та логічне розташування, взаємозв’язок і поєднання його елементів (композиційних частин, форм, кольорів тощо) у завершену художню структуру.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. укомпонованість, р. укомпонованості, д. укомпонованості, з. укомпонованість, о. укомпонованістю, м. укомпонованості, к. укомпонованосте