1. Діалогічна частинка “угу”, що використовується в розмові для підтвердження думки співрозмовника, вираження згоди або надання розмові ознаки неперервності.
2. Вимовлення звука [у] або голосного, близького до нього, замість інших голосних (наприклад, [о], [і]) внаслідок явища редукції в ненаголошених складах, характерне для деяких східних говірок української мови.