Значення
-
Діалогічна частинка “угу”, що використовується в розмові для підтвердження думки співрозмовника, вираження згоди або надання розмові ознаки неперервності.
-
Вимовлення звука [у] або голосного, близького до нього, замість інших голосних (наприклад, [о], [і]) внаслідок явища редукції в ненаголошених складах, характерне для деяких східних говірок української мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. укання, р. укання, д. уканню, з. укання, о. уканням, м. уканні, к. укання