Значення
-
Почуття задоволення, вдоволення, задоволеності від чого-небудь; стан, коли бажання, потреби задоволені.
-
(у філософії та психології) Позитивна емоція, що виникає при досягненні мети або задоволенні потреби; одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удоволеність, р. удоволеності, д. удоволеності, з. удоволеність, о. удоволеністю, м. удоволеності, к. удоволеносте