Значення
-
(лінгв.) Процес утворення подвійних (удвоєних) форм слова, що виникає внаслідок повторення його кореня або основи для вираження інтенсивності, тривалості, множинності дії або ознаки (наприклад: легесенький-легесенький, тихо-тихо, їсти-їсти).
-
(заст., рідк.) Дія за значенням дієслова «удовблювати»; подвоєння, збільшення чогось у два рази.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удовблювання, р. удовблювання, д. удовблюванню, з. удовблювання, о. удовблюванням, м. удовблюванні, к. удовблювання