удовбаний
[udoʋbɑnɪj] Прикметник
Буква:У
Значення
-
(про людину) Який має низькі розумові здібності, повільний у мисленні; обмежений, недалекий (часто як лайка).
-
(переносно, про стан) Сильно втомлений, знесилений; такий, що відчуває крайню фізичну або психічну виснаженість.
-
(переносно, про предмет) Пошкоджений, зламаний, непридатний до використання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. удовбаний, р. удовбаного, д. удовбаному, з. удовбаного, о. удовбаним, м. удовбанім