удовбаний

1. (про людину) Який має низькі розумові здібності, повільний у мисленні; обмежений, недалекий (часто як лайка).

2. (переносно, про стан) Сильно втомлений, знесилений; такий, що відчуває крайню фізичну або психічну виснаженість.

3. (переносно, про предмет) Пошкоджений, зламаний, непридатний до використання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |